Методика використання комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні усного і писемного мовлення

Матеріали по педагогіці » Шляхи та засоби формування комунікативної компетенції на уроках англійської мови » Методика використання комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні усного і писемного мовлення

Страница 1

Розвиток продуктивних умінь говоріння і письма вимагає чимало підготовчої роботи і керованої практики. Завдання для розвитку навичок і умінь говоріння включають повністю контрольовані вправи, тобто тренувальні вправи (повторення слів чи фраз, пісні, вірші, декламації), напівконтрольовані, тобто умовно-комунікативні вправи (заповнення пропусків у словах чи реченнях, субституційні і трансформаційні вправи) і мало контрольовані вправи, тобто більш вільні форми висловлювання або творчі завдання (рольова гра, відкрите обговорення, ігри і міні-діалоги).

Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній формі (паралельно з аудіюванням) і в монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет – думки того, хто говорить; продукт – висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.

Говоріння здійснюється у двох формах – діалогічного і монологічного мовлення.

Діалогічне мовлення – це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.

Діалогічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

запит інформації – повідомлення інформації;

пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття – неприйняття запропонованого;

обміну судженнями, думками, враженнями;

взаємо переконання / обґрунтування своєї точки зору.

Слід зазначити, що у процесі навчання нас цікавлять не будь-які ситуації дійсності, а лише такі, які спонукають до мовлення. Такі ситуації називають мовленнєвими або комунікативними. Вони завжди містять у собі стимул до мовлення.

У реальному процесі спілкування комунікативні ситуації виникають як правило, самі собою. Це так звані природні ситуації. Їх можна використовувати у процесі навчання іноземної мови, але їх кількість надзвичайно обмежена (наприклад, спортивні змагання напередодні, спізнення учнів, тощо). Тому автори підручників і вчителі спеціально створюють комунікативні ситуації, моделюючи природні. Такі штучні комунікативні ситуації потребують певної деталізації зовнішніх обставин та умов, в яких має місце діалогічне спілкування, наявності вербального стимулу, визначення ролей, в яких виступатимуть комуніканти, стосунків між ними тощо.

Навчальні комунікативні ситуації покликані стимулювати мотивацію, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання якнайкраще виконати завдання.

Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість, оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні і т.д. справжній діалог містить репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення та ін.

Іншою визначальною рисою діалогу є його спонтанність. Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це потребує високого ступеня автоматизованості й готовності до використання мовного матеріалу.

Також, діалогічне мовлення має двосторонній характер. Обмін репліками не може здійснюватися без взаємного розуміння, яке відбувається через аудіювання. Отже володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності. Виходячи з цього, в учнів необхідно розвивати вміння ініціативно розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника і спонукати його до продовження розмови.

Далі розглянемо питання структури діалогу. Будь який діалог складається з окремих взаємопов’язаних висловлювань – реплік. Перша репліка завжди ініціативна (репліка-спонукання, або керуюча репліка). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше – залежною, або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання і спонукання до наступного.

Страницы: 1 2 3 4 5

Більше про педагогіку:

Ліплення великих і простих деталей
Зачасту буває, що головним елементом композиції являється велика деталь. В зв’язку з цим можуть виникнути деякі проблеми. По-перше, виріб одержується дуже важким і погано випікається всередині. По-друге, велику поверхню важко зробити ідеально рівною. Щоб деталь не була такою важкою, середину її зап ...

Відомості про науково-дослідну роботу та інноваційну діяльність студентів, молодих учених
Відповідно до Постанови Міністерства освіти України "Про заходи щодо покращення наукової роботи студентів, талановитої молоді" та Указу Президента України на базі Наукового товариства студентів університету в 2005 р створено "Товариство молодих учених" та його керівний орган - Р ...

Еволюція розвитку поняття „імідж”
ХХ сторіччя - це час створення кумирів, саме свідомого конструювання тощо, що потрібно публіці. Не треба бути великим спеціалістом в галузі паблік рилейшнз, щоб помітити, як часто не має підстави в реальності. Найкраще цей феномен можна представити, аналізуючи ефективність реклами у справі просуван ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2022 - All Rights Reserved - www.educateua.com