Методи усного викладу знань вчителем і активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів

Матеріали по педагогіці » Методи навчання школярів на уроках іноземної мови » Методи усного викладу знань вчителем і активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів

Страница 1

До цих методів відносяться: розповідь, пояснення, лекція, бесіда; метод ілюстрації і демонстрації при усному вивчаємого викладі матеріалу. Перші чотири з цих методів називають також вербальними (від лат, verbalis – усний, словесний). Не можна не відзначити, що в 20-30-ті роки в педагогіці здійснювалися спроби зменшити значення словесних методів навчання, оскільки вони нібито не активізують пізнавальну діяльність учнів і зводять навчальний процес до піднесення «готових знань».

Яка ж сутність і прийоми застосування кожного з методів усного викладу знань вчителем?

Розповідь і пояснення вчителя. Це найпоширеніші методи організації навчальної роботи. Розповідь – це метод оповідально-повідомляючого викладання вчителем навчального матеріалу і активізації пізнавальної діяльності учнів. Найчастіше він використовується при викладі такого навчального матеріалу, який носить описовий характер. В чистому вигляді розповідь застосовується порівняно рідко. Найчастіше він включає міркування вчителя, аналіз фактів, прикладів, порівняння різних явищ, тобто поєднується з поясненням матеріалу, що вивчається. Нерідко викладання нових знань навіть цілком ґрунтується на поясненні вчителя. Все це показує, що якщо розповідь – це оповідально-повідомляючий метод викладу знань, то метод пояснення пов'язаний з поясненням, аналізом, тлумаченням і доказом різних положень пояснювального матеріалу.

_Лекція. Розповідь і пояснення застосовується при вивченні порівняно невеликого за об'ємом навчального матеріалу. При роботі з учнями старшого віку, вчителям доводиться по окремих темах усно висловлювати значний об'єм нових знань, витрачаючи на це 20–30 хвилин уроку, а іноді і весь урок. Виклад подібного матеріалу здійснюється за допомогою лекції.

Слово лекція латинського походження і в перекладі на українську мову означає читання. Традиція викладу матеріалу шляхом дослівного читання заздалегідь написаного тексту (конспекту) бере початок з середньовічних університетів. Втім, в Англії до теперішнього часу вважається обов'язковим, щоб професор університету приходив на заняття з текстом лекції і користувався ним при викладі матеріалу студентам. В інших же країнах ця традиція втратила своє значення, і поняття лекція означає не стільки читання заздалегідь підготовленого тексту, скільки специфічний метод пояснення матеріалу, що вивчається. В цьому сенсі під лекцією слід розуміти такий метод навчання, коли вчитель протягом порівняно тривалого часу усно висловлює значний за об'ємом навчальний матеріал, використовуючи при цьому прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.

Оскільки лекція – це один з методів усного викладу знань вчителем, виникає питання про її відмінність від розповіді і пояснення. В одному з підручників педагогіки пишеться: «Лекція відрізняється від розповіді тим, що виклад тут не уривається зверненням до учнів з питаннями». В іншій книзі говориться про іншу відмінність: «Лекція порівняно з розповіддю і поясненням характеризується більшою науковою суворістю викладу». Навряд можна погодитися із зазначеннями на ці відмінності лекції від розповіді і пояснення. Насправді, хіба лекція перестає бути лекцією від того, що вчитель по ходу викладу (пояснення) матеріалу звертається до учнів з питанням? Навпаки, іноді (про що мова йтиме нижче) корисно поставити перед учнями питання, примусити їх подумати для того, щоб активізувати їх увагу і мислення. З другого боку, не можна визнати за правильне і твердження, що лекція відрізняється від розповіді більшою науковою суворістю або точністю, оскільки науковість викладу є найважливішою вимогою до всіх методів навчання. Так чим же у такому разі лекція відрізняється від розповіді і пояснення? Єдина відмінність полягає в тому, що лекція використовується для викладу більш менш об'ємного навчального матеріалу, і тому вона займає майже весь урок. Природно, що з цим пов'язана не тільки певна складність лекції як методу навчання, але і ряд її специфічних особливостей.

Страницы: 1 2 3 4

Більше про педагогіку:

Шляхи розширення читацького кругозору молодших школярів
Для того щоб з’ясувати коло дитячого читання, особливо наявність творів українських письменників ХІХ ст., було проаналізовано програми загально- освітньої школи та підручники «Буквар» (М.С. Вашуленко, Н.Ф. Скрипченко) і «Читанка» (О.Я. Савченко). Основні вимоги шкільної програми спрямовують учителя ...

Логопедична робота з дітьми із загальним недорозвиненням мовлення ІІ рівня
Для дітей другого рівня мовленнєвого розвитку характерно наступне : граматична, структурно порушена фраза. Активний словник складається із загальновживаних слів, в основному це іменники, рідше зустрічаються дієслова і прикметники. Прийменники діти не вживають. Вимова багатьох слів спотворена. Навча ...

Становлення взаємин дітей у грі
Одним із виявів соціального інстинкту дітей є їхні гри. Інстинкт гри пояснюють педагоги і психологи по-різному. Найстарші кажуть, що гра - це спочинок; але з цим не можна згодитися, бо в грі дуже багато працює уява дітей, іноді дитина грається аж до втоми. Інше пояснення каже (Спенсер), що в грі ви ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.educateua.com