Колір і деякі мовні засоби його творення

Матеріали по педагогіці » Лексика кольору в українській мові » Колір і деякі мовні засоби його творення

Страница 1

Художня література володіє широким арсеналом мовних засобів, їх світ – багатий та різноманітний. Важливу роль для повного відображення картини світу відіграють засоби, котрі позначають колір, оскільки колір не лише прямо вказує на забарвлення, а здатний набувати переносних значень і навіть символічного звучання. Відповідно до задуму кожен письменник обирає для характеристики предмета, персонажа чи явища колір, який би найбільше надавав виразності, точності, яскравості зображуваному, розширюючи при цьому діапазон сполучуваності кольорів, вводячи у тканину тексту різні кольори, надаючи їм додаткових відтінків.

Слова із значенням кольору в українській мові складають окрему лексико-семантичну групу, яка, виходячи із сказаного, не є сталою, оскільки поступово поповнюється. Семантика певного кольору може виражатися різноманітними мовними засобами. Вона втягує в свої мікрополя широке поле предметів. Кожен колір утворює своєрідне мікрополе, в якому слід розрізняти: 1) назви, в яких означення кольору є основним значенням слова, тобто є власне назвами кольору (білий, червоний, жовтий, жовтизна); 2) назви, в яких означення кольору є додатковим значенням слова, це невласне назви кольору (наприклад: «Дитячі очі-волошки (сині) виглядали із гущини» («Коні не винні»); «Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо» («Інтермецо»); «золото сонця» («Інтермецо»).

Зрозуміло, що слів першого ряду є значно менше, вони давнього походження, а слова другого ряду поповнюють і збагачують категорію назв кольору. Важливу роль у цьому відіграють письменники, котрі для досягнення виразності, емоційності вводять у свої твори різноманітні кольори.

У випадку, якщо значення кольору прикметника, на перший погляд, є незвичним, незрозумілим чи, на думку письменника, не досить образним, на сприйняття ознаки кольору настроює прикметник, що стоїть після нього, або це кольоропозначення містить при собі пояснення ознаки кольору, наприклад: «І цей строкатий колір (карнавалу) б’є мені в вічі, мов чітка червона пляма, що від слова «ярмарок»; «Блюза колір «хакі», без ґудзиків, колір «хакі» – це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти – де колір «хакі»; «тому й сорочка була зелена – тіні з бур’янів упали на сорочку».

Часто ознака кольору виражається синонімічним словосполученням «ім. кольору + ім. в формі род. відм.» Такі кольоропозначення, крім зображальної, часто виконують емоційно-експресивну роль. Серед них виділимо:

а) звичні, часто вживані сполучення: кольору воску, кольору крові, кольору неба та ін.:

б) індивідуально-авторські сполучення: «колір лісу» тощо. Ці кольоропозначення можуть поширюватись. Напр., іменник, використаний для позначення кольору, може супроводжуватися одним чи декількома означеннями. На базі цих іменників часто виникають загальномовні описові звороти на зразок: кольору слонової кістки, кольору кави з молоком, кольору чайної троянди, кольору морської хвилі та ін., які дозволяють точніше назвати колір.

Поширеним у художній мові є спосіб вираження кольору предметів і явищ об’єктивної дійсності через порівняння, які дозволяють письменникові якомога виразніше охарактеризувати об’єкти зображення в художньому творі. «У порівнянні розкриваються ознаки описуваного предмета через зіставлення його з іншим предметом, відомим своїми ознаками, які характерні для нього взагалі у звичному сприйнятті». Так, ознака білий завжди характерна для крейди, снігу, молока, паперу тощо; ознака червоний асоціюється в нашій уяві з предметами, яким властивий червоний колір, – кров, калина, жар тощо. Ці слова й використовуються здебільшого як об’єкт порівняння при виділенні ознаки білий, червоний. Йдеться про так звані сталі порівняння назв кольорів із відповідно забарвленими предметами, які характерні для абстрактних кольоропозначень:

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Більше про педагогіку:

Лабораторне заняття як форма організації навчання
Лабораторне заняття як форма навчання для вироблення вмінь і навичок має більшу продуктивність, ніж урок формування вмінь і навичок. На цьому занятті відсутня тверда регламентація навчальної діяльності учеників, дається великий простір для прояву їхньої ініціативи і винахідливості. Завдяки цьому во ...

Аналіз досвіду стимулювання розвитку академічних компетенцій
Ефективність процесу формування готовності до навчальної й наукової діяльності в чималому ступені залежить від багатьох умов і все ж таки головна з них - самостійна робота студентів. Традиційна мета самостійної роботи - засвоєння знань, придбання вмінь і навичок, досвіду творчої й науково-інформаці ...

Про статеві відмінності в характеристиці математичних здібносте
Чи роблять який-небудь вплив на характер розвитку математичних здібностей і на рівень досягненні у відповідній області статеві відмінності? Чи мають місце якісно своєрідні особливості математичного мислення хлопчиків і дівчаток, дівчат і парубків в шкільному віці? Відповідні дослідження в радянські ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.educateua.com