Навчальний процес в університеті

Матеріали по педагогіці » Передумови та особливості функціонування університетів і шкіл в середньовіччі » Навчальний процес в університеті

Страница 1

В середньовіччі не було відділення вищої освіти від середньої, тому в університетах існували молодший і старші факультети. Після вивчення латині в початковій школі школяр (scolarius) в 15-16, а іноді навіть в 12-13 років вступав до університету на підготовчий факультет. Тут він вивчав “сім вільних мистецтв” (septem artes liberals), що складалися з двох циклів – “тривіум” (trivium - “перехрестя трьох шляхів знань”: граматика, риторика, діалектика) і “квадривіум” (quadrivium – “перехрестя чотирьох шляхів знання”: музика, арифметика, геометрія, астрономія). Тільки після вивчення “філософії” надавалося право поступати на старші факультети: юридичний, медичний, богословський.

Подивимося на прикладі підготовчого факультету, що являв собою процес навчання.

Учбові заняття в університеті були розраховані на весь навчальний рік. Розділення на півріччя або семестри з’являється лише в кінці середньовіччя в німецьких університетах. Правда, навчальний рік ділився на дві нерівні частини: великий ординарний навчальний період (magnus jrdinarius) з жовтня, а іноді з середини вересня і до Пасхи, а також “малий ординарний навчальний період (ordinaries parvus) з Пасхи і до кінця червня. Навчальний план, проте, складався на весь навчальний рік. Основних форм викладання було три.

Повний, систематичний виклад навчального предмету, за програмою, викладеною в статутах, в певний час називався lectio. Ці лекції ділилися на ординарні (обов’язкові) і екстраординарні (додаткові). Річ у тім, що в середні віки школярі не слухали курс якоїсь певної науки, скажімо, курс філософії або римського права і т.д. Тоді говорили, що такий викладач читає або такий студент слухає таку книгу. Роджер Бекон XIII столітті сформулював це так: “Якщо хтось знає текст, він знає все, що відноситься до науки, про яку тлумачить цей текст.” Одні книги вважалися більш важливими і обов’язковими (ординарними) для учня, інші – менш важливими і необов’язковими (екстраординарними). Відмінність лекцій зумовила і розділення викладачів на ординарних і екстраординарних. Для ординарних лекцій, як правило, призначався вранішній час (з світанку і до 9 годин ранку), як більш зручний і розрахований на більш свіжі сили слухачів, а екстраординарні читалися в післяобідні години (з 6 до 10 годин вечора). Лекція продовжувалася 1-2 години. Перед початком лекції викладач робив короткий вступ, в якому визначав характер роботи над книгою і не гребував саморекламою. Головне завдання викладача полягало в тому, щоб звірити різні варіанти текстів і дати необхідні роз’яснення. Статути забороняли студентам вимагати повторення або повільного читання. Школярі повинні бути на лекції з книгами. Це робилося для того,щоб примусити кожного слухача безпосередньо знайомитися з текстом. Книги ж у той час були дуже дорогі, тому учні брали тексти напрокат. Вже в XIII столітті університети почали накопичувати рукописи, копіювати їх і створювати власні зразкові тексти. Аудиторій в сучасному значенні слова довго не існувало. Кожний викладач читав певному колу своїх учнів в будь-якому найнятому приміщенні або у себе вдома. Болонські професори одні з перших стали влаштовувати шкільні приміщення, а з XIII століття міста стали створювати суспільні будівлі для аудиторій. Так чи інакше, школярі, як правило, групувалися в одному місці. В Парижі це була вулиця Соломи (Фуар), названа так тому, що студенти сиділи на підлозі, на соломі, у ніг вчителя. Пізніше з’явилося щось на зразок парт – довгі столи, за якими поміщалося до 20 чоловік. Кафедра стала влаштовуватися на піднесенні, під балдахіном.

Repetitio – це докладне пояснення окремого тексту з різних сторін, з урахуванням всіх можливих сумнівів і заперечень. В Паризькому університеті частіше це була перевірка всіх, що відносяться до певної приватної проблеми джерел по різних рукописах і проглядання відповідних коментарів в різних творах. В німецьких університетах вони проходили у формі між вчителем і учнем. Вчитель задавав питання і по відповідях судив про успіхи учня. Була і ще одна форма – повторення частини прочитаного. В цей же час готувалися до диспутів.

Однією з найпоширеніших форм викладання був диспут (disputatio). Керівництво університетів надавало їм дуже велике значення. Саме диспути повинні були навчити школярів мистецтву суперечки, захисту набутих знань. В них на перше місце висувалася діалектика. Найпоширенішим методом проведення диспутів був запропонований П’єром Абеляром метод “pro et contra, sic et non” (за і проти, так і ні). Кожних два тижні один з магістрів вів мову по можливо більш широкій темі і на закінчення називав тези або питання, які повинні були стати предметом суперечки, потім протягом декількох днів збирав всі “за і проти”.Найцікавішим і найурочистішим був проходячий на підготовчому факультеті диспут “про що завгодно” (disputatio de quodlibet). Теми диспутів були найрізноманітніші. Диспут, проведений Маттео Акваспартою в XIII столітті, на тему “чи робиться необхідне існування завдяки знанню цієї речі або може бути об’єктом інтелекту те, чого немає?”, відобразив боротьбу між двома філософськими напрямами – номіналізмом і реалізмом. Потрібно було довести або спростувати арістотелівський силогізм “Всі люди – тварини. Сократ – людина. Отже, Сократ – тварина”. Чи можна зв’язати заклинанням демонів і сили пітьми? Чи допускається поєдинок і турнір по канонічних законах? Дозволялися і жартівливі питання, але не сороміцького характеру, хоча з погляду нашої моралі вони і можуть здатися такими: про вірність наложниць священикам. Цілком серйозно обговорювалося відношення до такого сюжету: піп відвідав дочку булочника, але вимушений рятуватися від конкурента, забіг в свинячий хлів. Туди ввійшов булочник і запитав: “Хто там?”. Піп у відповідь сказав:”Нікого окрім нас”.

Страницы: 1 2

Більше про педагогіку:

Система оцінювання результатів навчання в початковій школі
Реформування спеціальної освіти неможливе без вирішення проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів із порушеннями інтелектуального розвитку, які навчаються в допоміжних школах. Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів допоміжної школи є: контролююча, яка передбачає визначення р ...

Специфіка сприймання вербальної інформації молодшими школярами
Слово – традиційне і найбільш поширене у сучасному навчанні джерело інформації. Відповідно важливою метою початкового навчання є збагачення, уточнення й активізація словника учнів та розвиток їх мовлення. Словниковий запас, окрім удосконалення мовленнєвої діяльності, сприяє ще й активізації процесі ...

Педагогічна сутність первинного сприймання нового: характеристика основних понять проблеми
Пізнання людиною об'єктивного світу не вичерпується відчуттями, які, як відомо, є відображенням окремих властивостей предметів і явищ об'єктивної дійсності. Спираючись на відчуття, людина здатна відображати предмети такими, якими вони є в дійсності. Цей процес відображення і є сприйманням. Ми сприй ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2022 - All Rights Reserved - www.educateua.com