Методичні основи організації самовиховання школярів

Матеріали по педагогіці » Проблема самовиховання » Методичні основи організації самовиховання школярів

Страница 2

Виховна мета осмислюється й приймається вихованцем у результаті систематичного цілеспрямованого впливу з боку вихователя. У процесі самовиховання учень виступає як суб'єкт виховного процесу. Самовиховання перебуває в безпосередній залежності від змісту життя школярів, їхніх інтересів, відносин, характерних для того або іншого віку.

Дослідженнями встановлено, що потреба в самовихованні виникає в школярів уже в молодшому віці й може бути успішно використана в педагогічній роботі. Експериментально доведено, що форми самовдосконалення з обліком вікового й індивідуального розвитку школярів досить різноманітні й виражаються у вигляді пристосування, наслідування, орієнтації на дорослих, друзів і колектив однолітків.

Потреба в самовихованні є вищою формою розвитку особистості. Ця потреба не виникає одночасно у всіх учнів того самого віку, особливо якщо особистість не підготовлена до сприйняття пропонованих вимог.

Цілеспрямованість, свідомість і стійкість самовиховання залежать насамперед від ідеалів, суспільної спрямованості діяльності школяра, від вольових властивостей особистості, від тої значимості, що школяр надає середовищу однолітків. Важливою передумовою для виникнення й розвитку процесу самовиховання є формування самосвідомості учнів.

Провідним компонентом змісту самовиховання є формування вольових і моральних якостей. Існує тісний зв'язок між організацією самовиховання й самооцінкою відповідних якостей. Показниками цієї залежності виступають: сила суспільної думки, дієвість критики й самокритики, сприятливий мікроклімат у колективі допомога вчителі у виборі прийомів і засобів самовиховання.

Стосовно самовиховання школярів колектив виконує дві основні функції: створює загальні передумови й умови для самостійного й стійкого процесу самовиховання й організує цей процес.

Перша функція виражається в тім, що колектив формує в учнів позитивне відношення до соціально коштовних видів діяльності, розвиває прагнення й бажання брати активну участь у колективній діяльності, стимулює самостійність, громадський обов'язок, ініціативність і т.д.

Друга функція виражається в безпосередній організації самовиховання: у формуванні самосвідомості учнів, у стимулюванні позитивної мотивації для роботи над собою, у наданні допомоги при плануванні й оцінці результатів своїх зусиль.

Індивідуальний розвиток учнів під впливом самовиховання благотворно діє на колектив. Розмаїтість інтересів школярів, широта їхнього кругозору, високий рівень загальної культури створюють умови для виявлення різнобічних похилостей і можливостей членів колективу, що у свою чергу збагачує колективні відносини, впливає на розвиток і вдосконалювання колективу в цілому.

Методи самовиховання.

Процес виховання дитини можна вважати ефективним тоді, коли в неї з'явиться потреба в самовихованні - у свідомій, планомірній роботі людини над собою. Ця робота спрямована на формування таких властивостей особистості, які відповідають вимогам суспільства й особистій програмі розвитку.

Самовиховання виникає тоді, коли дитина підготовлена до нього, коли вона починає усвідомлювати себе особистістю, замислюватися над своїм майбутнім, проявляти відому самостійність у практичному житті. Найбільш сприятливі умови для самовиховання створюються в колективі, коли дитина навчається коректувати свою поведінку з його вимогами.

Самовиховання може здійснюватися дитиною в різних сферах його розвитку - морального, фізичного, емоційно-вольового, естетичного й інтелектуального. Зміст і спрямованість самовиховання залежать від ряду обставин: від особливостей життєвого складу, від ідеалів школяра, від усвідомлення тих об'єктивних і суб'єктивних труднощів, з якими він зіштовхується.

До самовиховання школяра спонукають як зовнішні впливи (ідеологічні й моральні вимоги суспільства, вимоги колективу й окремої особистості), так і внутрішні (матеріальні й духовні потреби, інтереси людини). Процесу самовиховання сприяють змагання, прагнення відстояти честь класу, школи, критика й самокритика, приклад авторитетної людини.

Страницы: 1 2 3

Більше про педагогіку:

Культура спілкування як складова культури поведiнки людини
Культура спілкування є складовою частиною культури повенки дiлюдини. Для неї характерною є нормативність, яка визначає, як мають спілкуватися люди в певному суспільстві, у конкретній ситуації. Культура людського спілкування – це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури ...

Модель сучасного уроку
Особливістю сучасного уроку є: Комунікативна спрямованість; Діяльнісний та текстоцентричний підходи. У зв’язку з цим змінюється змістовна лінія уроку, по-іншому викладається структура навчального матеріалу, модель уроку видозмінюється. Вчитель, виконуючи одну зі своїх функцій – проектування педагог ...

Особливості проведення уроків-судів у початкових класах
Серед нетрадиційних уроків особливо люблять учні урок-суд, коли основна частина уроку проходить у вигляді судового процесу, на якому присутні суддя (вчитель), прокурор (один з учнів), адвокати (всі інші учні). У педагогічній діяльності В.Волотовська використовувала такий урок-суд і запропонувала пр ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.educateua.com