Дитяча література як основа формування читацького кругозору

Матеріали по педагогіці » Формування уявлень про творчість українських письменників ХІХ ст. як засіб розширення читацького кругозору молодших школярів » Дитяча література як основа формування читацького кругозору

Страница 2

У колі реакційної, шовіністичної критики переважала думка про недоцільність розвитку «малоросійської» літератури і мови. А тим часом українські передові діячі, передусім письменники, з усім запалом беруться до роботи, рішуче демонструючи той дух, що кликав до поступу, національного відродження.

Українські письменники першої половини ХІХ ст. все частіше присвячують свої твори дітям, звертаються до них з поетичним словом. Так, збірка «Байки та прибаютки Л.Боровиковського» розпочиналась віршем «До дітей». Він називає їх ласкаво «веселими небожатами», «хлоп’ятами».

У байках та віршах серед дійових осіб стали з’являтися діти – школярі, їхні батьки, вчителі, зображалися окремі епізоди з життя дітей, їхня поведінка, навчання. Наприклад, у байках Гребінки «Школяр Денис», «Хлопці», Боровиковського «Петрусь», Гулака-Артемовського «Батько та син».

В історичному романі Є.Гребінки «Чайковський», написаному під впливом народних дум, козацьких пісень, змальовано дитячі та юнацькі роки Олексія Поповича з Пирятина

Пряму залежність долі дорослої людини від того, як її вчили й виховували в дитинстві, розкрив Г.Квітка-Основ’яненко в романі «Пан Халявський». Засобами комізму й гумору письменник нещадно викрив порочність методів навчання й виховання у поміщицьких сім’ях і тогочасних школах, показавши згубні наслідки тих методів.

Прикрі наслідки нерозумного виховання в сім’ї бачимо і в романі Є. Гребінки «Доктор». Головний персонаж роману, син поміщика, через неосвіченість і дурість свого батька зазнав багато мук у дитячому віці. П. Гулак-Артемовський у байці «Батько та син» доводить, що ні різка, ні дрючок не заохочують сина до навчання, а розвивають у нього злість, хитрощі, неповагу до батька.

Отже, у своїх творах для дорослих письменники першої половини ХІХ ст. близько підійшли до висвітлення тем, які згодом стали головними темами спеціальної дитячої літератури: діти в сім’ї, батьки і діти, навчання й виховання у школі, учителі та учні та інші теми, пов’язані з проблемами підготовки молодого покоління до життя.

Важливе значення для дальшого розвитку дитячої літератури мала творчість геніального українського поета Т.Г.Шевченка. Думки про значення дитинства в житті людини найяскравіше втілив він у поемах «Наймичка», «Катерина», в автобіографічних поезіях, у повістях «Княгиня», «Близнецы», де поет змальовував хвилюючі образи жінок-матерів та їхніх дітей.

Картини дитячого життя, різні характери дітей, їхній внутрішній світ і доля – все це дорогоцінні зерна в літературному доробку великого Кобзаря, з яких згодом виросла й розвинулась багата й самобутня українська дитяча література. І ті, хто її творив, прийняли від поета як священну спадщину, як заповіт його глибокий інтерес до дітей, увагу й любов до них, волелюбний дух, непримиренність до соціального й національного гніту.

Першою на заклик Т.Г.Шевченка писати для дітей відгукнулася Марко Вовчок. Твори письменниці викликали в юного читача високі поривання до свободи, до боротьби за кращу долю народу.

Уважне вивчення українського фольклору – історичних пісень, дум, казок і легенд – допомогло письменниці створити героїко-романтичні казки «Кармелюк», «Дев’ять братів і десята сестриця Галя», «Невільничка», оповідання «Маруся». У них вона змальовує картини минулих епох, тяжку долю трудящих за часів кріпацтва й після його скасування, образи народних месників, у яких ще в юні роки зародилися любов і співчуття до знедоленого народу, непримиренність до кривди, прагнення боротися за краще життя.

Байки, ліричні поезії, пісні для дітей створили у другій половині ХІХ ст. Л. Глібов, Я. Щоголів, С. Руданський, Ю. Федькович, І. Манжура та інші поети. Кожний з них на свій лад у міру свого літературного досвіду і таланту збагатив скарбницю української дитячої літератури.

Прогресивні діячі всіх періодів становлення дитячої літератури не заперечували наявність специфічних рис дитячої літератури, які тісно пов’язані з педагогікою. На думку Н.М. Свєтловської, О.В. Джежелєй, С.І. Дорошенко, дитяча література повинна орієнтуватися на розвиток читацької культури дитини, на формування її кругозору, читацького інтересу, читацької самостійності.

Страницы: 1 2 3

Більше про педагогіку:

Особливості реалізації диференційованого підходу на різних етапах уроку
Диференціація навчання на уроці — проблема досить складна для вчителя-практика не стільки з точки зору диференціації змісту навчання, діагностики індивідуальних особливостей учнів, скільки з точки зору організації навчання учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, тобто з точки зору те ...

Педагогічні умови використання спортивних ігор як практичного засобу фізичного виховання дошкільників в умовах ДНЗ
Перш за все до умов використання спортивних ігор як засобу фізичного виховання дошкільників, відносять створення предметно-спортивного середовища – це обладнання спортивних майданчиків та оснащення кожної спортивної гри інвентарем: кеглі, городки, ракетки, м’ячі тощо. Наступною умовою є підготовка ...

Перспективний план роботи з батьками
І етап. Організаційно-пропедевтичний Педагогічний напрям Вересень, жовтень, листопад 1. Культура сім'ї та знання про закономірності розвитку дітей з порушеннями психофізичного розвитку. 2. Допомога батькам в усвідомленні ними проблеми в розвитку їхньої дитини. 3. Формування умінь і навичок вихованн ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.educateua.com