Логопед виявляє об’єм мовленнєвих навиків, співставляє його з віковими нормативами, з рівнем психічного розвитку, визначає відношення дефекту до компенсаторного фону, мовленнєвої і пізнавальної активності.
Необхідним є аналіз взаємодії процесу оволодіння звукової сторони мовлення, розвитку лексичного запасу та граматичної структури. Важливо визначити співвідношення розвитку експресивного то імпресивного мовлення дитини
Виділяють три етапи дослідження.
Перший етап – орієнтований. Логопед заповнює картку розвитку дитини зі слів батьків, вивчає документацію, розмовляє з дитиною.
На другому етапі проводиться обстеження компонентів мовленнєвої системи і на основі отриманих даних ставиться логопедичне закінчення.
На третьому етапі логопед проводить динамічне спостереження за дитиною в процесі навчання і уточнює виявлення дефекту.
В бесіді з батьками виявляються перед мовленнєві реакції дитини, в тими числі гуління, лепет. Важливо вияснити в якому віці виникли перші слова і співвіднесення пасивного та активного мовлення.
Важливо вияснити коли виникли перші двослівні, багатослівні речення, чи не переривався мовленнєвий розвиток, яка мовленнєва активність дитини, його комунікативність, прагнення до встановлення контакту з оточуючими, в якому віці батьки помітили відставання в розвитку мовлення, яке мовленнєве оточення.
В процесі бесіди з дитиною логопед встановлює з нею контакт, націлює її на спілкування. Дитині пропонується питання, що допомагає виявити його кругозір, інтереси, ставлення до оточуючих, орієнтування в просторі та часі. Питання ставляться так, щоб відповіді були розгорнутими, розсудливими.
Бесіда з дитиною дає перші відомості про мовлення дитини. Особливо ретельно обстежується звукоскладова структура слів, граматична структура і зв’язне мовлення. При обстеженні зв’язного мовлення виясняється як дитина самостійно може скласти розповідь за малюнком, за серією малюнків, переказ, розповідь – опис.
Дослідження сформованості граматичної структури мовлення – провідний момент логопедичного обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Виявляється правильність вживання дитиною категорії роду, числа, відмінка іменників, вміння узгоджувати іменники з прийменниками і числівників за родом, числом, відмінком. Матеріалом для обстеження є картинки, які позначають предмети, їх знаки та дії.
Основні прийоми обстеження :
закінчити розпочату фразу, використовуючи навідні питання;
скласти речення за малюнком;
вставити пропущений прийменник.
При обстеженні словникового запасу виявляється вміння дитини співвідносити слово з позначеним предметом, дією чи правильним вживанням його в реченні.
Основними прийомами можуть бути наступні :
показ дитиною предметів і дій за вказівкою логопеда;
виконання названих дій;
самостійне називання предметів, явищ, дій, ознак та якостей,
називання понять, що входять до певної теми;
об єднання предметів в узагальнену тему.
Обстеження мовленнєвого апарату і його моторики має важливе значення для визначення причин дефекту звукової сторони мовлення і для планування корекційних вправ. Оцінюється ступінь і якість порушення рухових функцій органів артикуляції і виявляється рівень доступних рухів.
Більше про педагогіку:
Теоретичне обґрунтування проблеми розвитку творчих здібностей учнів 7-9
класів на уроках фізики на засадах моніторингового підходу
Формування й розвиток творчих здібностей учнів виступають сьогодні однією з актуальних проблем української системи освіти. Розвиток та виховання здібних і талановитих дітей відповідає потребі формування творчого потенціалу демократичного суспільства, забезпечує можливість інтенсивного соціального т ...
Специфіка сприймання візуальної інформації у початковій школі
Сприймання навчального матеріалу звичайно здійснюється кількома взаємодіючими аналізаторами. Проте залежно від об'єкта та умов сприймання провідну роль у цьому процесі може відігравати то один, то другий аналізатор. У зв'язку з цим всі наші сприймання поділяються на зорові, слухові, дотикові та ін. ...
Вишивка як засіб формування позитивної мотивації навчання учнів молодших
класів
Вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризуєт ...