Урок як діалог вчителя з учнем

Матеріали по педагогіці » Педагогічна діяльність. Мотивація учнів » Урок як діалог вчителя з учнем

Страница 1

Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський).

Діалог - форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уроку-діалогу.

Характеристики уроку-діалогу:

а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;

b) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і

учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

c) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;

d) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

e) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні.

3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії:

Головні технологічні елементи організації навчання на уроці: 1) мета уроку, її спрямування; 2) завдання і професійна позиція педагога; 3) механізм педагогічної співпраці у навчанні; 4) характер пізнавальної діяльності і позиція учнів у навчанні; 5) оцінка навчання.

Показники ефективності уроку-діалогу:

1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.

2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати разом.

3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .

4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.

Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В.О.Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки – від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В.О.Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.

Порівняльна таблиця моделей "урок - діалог" і "урок-монолог".

№ п/п

Елементи технології побудови уроку

Модель "урок-діалог"

Модель "урок-монолог"

1.

Мета уроку, її спрямування.

Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене збагачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ставлення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів.

Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програми. Кінцева

мета – оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення предмета як засіб підвищення освіти учнів.

2.

Завдання, професійна позиція.

Знайомство з учнями і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно- деструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні.

Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяльності учнів, перевірка знань; контроль за обов'язками і правилами поведінки. Домінування функціонально-рольової позиції, перевага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних завданнях уроку.

3

Головний механізм педагогічного керівництва навчанням.

Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, на їх інтереси, досвід, потреби. Рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі поведінки, стану, характеру цієї діяльності.

Прямий вплив на учнів з частковим урахування їх потреб, інтересів. Керування пізнавальною діяльністю засобами примусу, дисциплінарного впливу, вимоги до учнів підкоренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня.

4

Характер пізнавальної діяльності і позиція учня.

Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціативність, творчість. Учень - рівноправний суб'єкт навчання, відповідальність за його результати. Суб'єктний характер пізнавальної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на практиці. Співпраця з учителем.

Перевага репродуктивної діяльності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, власної думки, безпосереднє керівництво вчителя. Учень - об'єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної інформації. Учень - пасивний споглядач або виконавець.

5

Оцінка навчання

Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки — не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, самооцінки, самонавчання і розвитку.

Оцінюються лише точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій " знає - не знає",

" вміє – не вміє", " вихований – невихований". Оцінка — формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка - форма персоналізації учня для вчителя, підміна оцінкою особистості учня.

Страницы: 1 2

Більше про педагогіку:

Сутність використання начерків та ескізів на заняттях трудового навчання
У світлі сучасних вимог до освіти переважна установка на формування в учнів деяких уніфікованих практичних умінь, що від класу до класу удосконалюються, уже не є достатньою. Сучасні уроки трудового навчання повинні бути засобами розвитку в учнів сфери почуттів, естетичного смаку, розумових і творчи ...

Сутнісні характеристики та механізм використання моніторингу в освіті
Перш ніж розглядати можливості моніторингу як засобу дослідження та інструменту вимірювання різних складових багатогранного й складного об’єкту – якості освіти і виховної діяльності, здається доцільним з’ясувати, що ми розуміємо під поняттям „моніторинг” У науковій педагогічній літературі є багато ...

Освіта як чинник соціально-політичної та культурної інтеграції українського суспільства
Однією з функцій освіти, яка утворює функціональне ядро цього соціального інституту, є соціальна інтеграція. Освіта включає особу в соціальні відносини, залучає її до соціальних цінностей, процесів. При цьому освіта не тільки знайомить з культурними нормами, цінностями, соціальними ролями, але і сп ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.educateua.com