Соціалістичний канон української культури

Матеріали по педагогіці » Соціалістичний канон української культури

Якщо умовно підійти до української культури ХХ століття як до тексту, що є зашифрованим записом культурного досвіду, то способи дешифрування множинних розумінь можуть бути досить відмінними. Досвід культури соцреалізму та реінтерпретація її канону може бути прикладом культурної стратегії, у якій, за словами М. Ґловінського, відбулося “... нав’язування виразного знака цінності; знак цей, який призводить до прозорої поляризації, не має права викликати сумніву, його остаточною метою є рішуча оцінка, якої не можна заперечити”. Однак показники цінностей могли видозмінюватись, враховуючи особисті смаки осіб, яким належала влада над інформацією (і відповідно над текстами), еволюцію суспільного ідеалу та функціонування множинних інституцій: цензури, творчих спілок, художніх рад, систем покарань та заохочень, тощо.

Ось, чому проблема наповненості категорії “канон соціалістичного реалізму” відкрита до розбудови та дискусій. Прийнятний погляд Г. Гюнтера, який визначає “канон” як систему для регулювання мистецтвом, яка виконує дві головні функції: стабілізації та селекції. Г. Гюнтер і К. Кларк виділяють провідні архетипи соціалістичного реалізму: велика родина (як держава), архетип героя (переважно льотчика, полярника, революціонера), ворога (наділеного демонічними рисами), батька (якого ототожнювали зі Сталіном) та матері (яка символізувала вітчизну). Найфункціональнішою вказана схема є в часі становлення й розвитку соцреалістичного канону: 1930–1950 роки. Наступна фаза, яка хронологічно збіжна з епохою часткового демонтажу тоталітарної системи, а саме: 1960 рр., – прикметна посутніми корективами в сфері дії знакових архетипів соцреалізму та деформації гомогенного культурного простору.

Передусім відбувається зміна суспільного ідеалу: у ньому послаблюється мілітарний чинник та агресивна класова модель. Як зазначає С. Білокінь: “З перебігом десятиліть набір людських якостей змінювався. По війні “герой нашого часу” мав би бути все-таки вже не вбивцею. Він повинен був виявити уже якісь інші риси – передусім беззастережну слухняність режиму”. Формула, коли суспільний ідеал сприймався як боєць, але вже мирного фронту, набуває дієвості.

У межах розбудови ленінського міфу як антитези до культу Сталіна відбувається часткова реабілітація жертв репресій: передусім членів ЦК, старих більшовиків та чекістів. Отже, суспільний ідеал не переживає стану катарсису від антитоталітарного очищення, а зазнає нової модернізації та адаптується до ситуації подвійних стандартів. За тезою повернення таких норм співжиття, які опираються на повагу до закону та людської гідності, постала відновлена репресивна машина для локалізації будь-яких виявів незалежної думки. Кінець десятиліття поряд із закінченням епохи “відлиги” означив і шизофренію суспільної свідомості на генно-антропологічному рівні. Шизофренію суспільної свідомості дослідники пов’язують з постанням “нової історичної спільноти людей” – “радянського народу”. Його складник – “радянську людину” описують у двох психологічних проекціях. Перший тип пристосувався до зовнішніх атрибутів життя, які вимагають постійного самоконтролю, другий – намагався скористатися ілюзією свободи. Суспільні механізми передбачали обов’язковий маневр між цими сферами, що провокував стан шизофренії. Її наслідком стала людина-мутант, головною ознакою якої є відсутність спротиву тоталітаризму.

Соціальні мутації стали можливими внаслідок маргіналізації українського суспільства, яке на початку 1960 рр. остаточно сформувалось на основі “залишків” колишніх суспільних станів, яким вдалося вижити після репресій та війн. На цей же період припадає процес моноструктуризації української культурної моделі. Він полягав у тому, що зникла багаторівнева селянська культура з комплексом соціальних інституцій, які перебували поза безпосереднім контролем держави; водночас культура українських міст значною мірою формується за кітчевими зразками, коли внаслідок масової міграції вчорашні селяни приносять до радянських міст не автентичну культуру, а лише “спогади про щось втрачене, тіні забутих понять”.

Розпад селянства як цілісності, що відрізняється від інших суспільних груп особливими громадськими інституціями, видами діяльності, правами, обов’язками та поліструктурованою культурою стає остаточним. Все це створило передумови для утвердження й розвитку міфу української радянської культури, який узалежнював мистецькі критерії від суспільної ієрархії та регламентував усі види духовної діяльності.

У силовому полі міфу української радянської культури зазнають видозмін офіційні інституції, які впливають на функціонування соцреалістичного канону. Від травня 1961 року встановлюється щорічна Республіканська премія імені Т. Шевченка за найкращі твори художньої літератури, журналістики, образотворчого мистецтва та ін.

Вказую поетапно питання, що обговорюються під час заняття згідно плану. Пропоную студентам оглянути презентацію “ Соціалістичний канон української культури ”

Використані мною на проведеному занятті методи навчання:

Дане семінарське заняття будується на принципі самостійної роботи студентів, що передбачає впровадження частково-пошукового (евристичного) метода. Він має такі характерні ознаки:

1. Знання студентам не пропонуються в «готовому» вигляді, їх потрібно здобувати самостійно.

2. Викладач /в даному випадку практикант/ організовує не повідомлення чи виклад нових знань, а пошук їх за допомогою різноманітних засобів.

3. Студенти під керівництвом викладача самостійно мислять, вирішують пізнавальні завдання, які виникають, створюють і вирішують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють, роблять висновки і т.д., в результаті чого у них формуються усвідомлені міцні знання.

Отже, навчальна діяльність розвивається за схемою: викладач - студенти - викладач - студенти і т. д. Частину знань повідомляє викладач (читає коротко інформативний матеріал на 5-7 хв. по даній темі, а також оголошує план наступного семінарського заняття, а частину студенти здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені питання чи вирішуючи проблемні завдання). Мною усі ці вимоги були дотримані.

- наочні методи достатньо важливі для навчаємих, це є візуальним сприймання дійсності. Ці методи повинні розвивати мислення навчаємих. Особливістю наочних методів навчання є те, що вони обов'язково пропонуються в тій або іншій мірі, сполучаючись зі словесними методами. На даному семінарському занятті я застосувала документальне кіно, репродукції з охарактеризованих картин, карти тощо.

практичні методи навчання охоплюють надто широкий діапазон різноманітних виглядів діяльності навчаємих. Під час проведення семінарського заняття були використані такі характерні прийоми для практичних методів навчання:

постановка завдання,

планування його виконання, оперативного стимулювання,

регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи,

виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.

тестування засвоєних знань студентів на комп'ютерах.

• індуктивні і дедуктивні методи навчання характеризують винятково важливу особливість методів - спроможність розкривати логіку руху змісту навчального матеріалу.

Для проведення семінарського заняття я користувалась суто дедуктивним методом. Дедуктивний метод сприяє швидкому проходженню навчального матеріалу по темі: «Соціалістичний канон української культури» активніше розвиває абстрактне мислення. Застосування його особливо корисно при вивченні теоретичного матеріалу, при вирішенні мистецтвознавчих питань, що вимагають виявлення аналізу з деяких більш загальних положень.

На даному семінарському занятті був застосований такий метод метод інтерактивного навчання, який називається коло ідей: метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми.

Порядок проведення: я ставила дискусійне питання стосовно даної теми (наприклад: «Розкрити долю портретної соцреалістичної традиції на Україні») та запропоновувала обговорити дане питання у малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбивались підсумки.

Більше про педагогіку:

Поняття про організаційні форми навчання
Під формою організації навчання слід розуміти спеціально організовану діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі. У початкових класах вивчення природознавства здійснюється за допомогою різних організаційних форм навчання. Основними організаційними формами ...

Розвиток здібностей
Будь-які задатки, перед тим, як перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Для багатьох здібностей цей розвиток починається з перших днів життя людини і, якщо вона продовжує займатися тими видами діяльності, в яких відповідні здібності розвиваються, не припиняється до кінця ж ...

Історичний матеріал на уроках математики як засіб активізації пізнавальної діяльності
Математика та історія-дві нерозривні області науки. Математика, на відміну від більшості інших викладаються в школі дисциплін має предметом свого вивчення не безпосередньо речі, які становлять навколишній зовнішній світ, а кількісні відносини і просторові форми, властиві цим речам. Цією особливістю ...

Університетська освіта

Університетська освіта

Навчальна дисципліна “Університетська освіта” є однією з нормативних дисциплін циклу гуманітарної підготовки студентів.
Види та значення ігор

Види та значення ігор

Давно відомо, що при розвитку мислення і формуванні особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але і характер ігрової діяльності.

Розділи

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.educateua.com